Читання як джерело духовного збагачення не зводиться до вміння читати; з
цього вміння воно тільки починається.
Тільки той учень «читає», в свідомості якого слово виграє, тріпоче,
переливається барвами і мелодіями навколишнього світу.
Вміти читати – означає бути чутливим до змісту й краси слова, до його
найтонших відтінків.
Без творчої праці, що створює красу, без казки і фантазії, гри і музики,
неможливо уявити читання як одну із сфер духовного життя дитини.
Життя сучасної людини немислиме без того постійного духовного спілкування з
книжкою, яке надихається гордим людським прагненням звеличити самого себе.
Хай книжка захоплює так, як улюблена мелодія, як прекрасний танок.
Читання – це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе.
Основа розвитку мови й мислення – це і «подорожі» до живого джерела думки,
і емоційно-естетичне забарвлення слова, яке стає зрозумілим завдяки вмінню
відчувати красу мов, і художні багатства, втілені в книжках.
Правильно вибрати, що читати – надзвичайно важливе завдання вихователя.
Книжка повинна стати для кожного вихованця другом, наставником і мудрим учителем.
Щоб підготувати людину духовно до самостійного життя, треба ввести її в
світ книжки.
Школа стає справжнім осередком культури лише тоді, коли в ній панують 4
культи: культ Батьківщини, культ людини, культ книжки і культ рідного слова.
Якщо з дитинства у дитини не виховано любові до книжки, якщо читання не
стало її духовною потребою на все життя, - роки отроцтва душа підлітка буде
порожньою.
Школа – це насамперед книжка.
Однією з істин моєї педагогічної віри є безмежна віра в виховну силу
книжки.
Книжка – це могутнє знаряддя, без неї я був би німим або недорікуватим.
Розумна, натхнена книжка нерідко вирішує долю людини.
Читання книжки про людину, життя якої є взірцем, ідеалом, - це не тільки
один з етапів пізнання людини, це найважливіший момент самовиховання.
Справжній педагог – книголюб.
Джерелом інтелектуального багатства колективу є насамперед індивідуальне
читання вчителя.
Атмосфера людові до книжки, повага до книжки, благоговіння перед книжкою –
в цьому полягає суть школи і педагогічної праці.
День без думки, без читання – марно прожитий день.
Незмінним джерелом знань і невичерпним джерелом твого духовного багатства є
книжка.
Умій не тільки читати, а й перечитувати.
Читання – це праці, творчість, самовиховання твоїх духовних сил, волі.
Книжка може перетворити подив у допитливість, інтерес.
Тільки читання відкриває перед людиною розкіш інтелектуального життя.
Читання з потреби, думати – головна умова розвитку розумових здібностей
становлення творчого розвитку.
В читанні з потреби, мислити, узнавати, дивуватися могутністю і силою
розуму полягає зміст інтелектуального життя особливості.
Від того, як і що читає людина в роки отроцтва, ранньої юності, залежить
ставлення в ній мислителя-трудівника.
Важко знайти інший – сильніший чи рівнозначний – засіб впливу на духовний
світ підлітка, як хороша книга, інтерес до якої зумів надихнути в юне серце
вихователь, пробудивши почуття захоплення моральною красою.
Може здатися парадоксальним, але це справді так: однією з найнебезпечніших
хвороб багатьох шкіл є безкнижність, книжка не увійшла в життя учнів, не стала
їх щоденною духовною потребою.
Книга – одне з найважливіших джерел радості мислення, людської гідності.
Години самотності, проведені над книгою, - це духовна наснага для багатого
ідейного життя колективу.
Захоплення книжкою в поєднанні з людяністю всього буття дитини має стояти
на першому місці, - це осереддя високоморальної поведінки й багатого духовного
життя дитини.
Не можна уявити собі місії вихователя без багатого життя в світ книги.
Головне в тому, щоб читання поступово стало інтелектуальною потребою,
пробуджувало почуття радості пізнання.
Ми вважаємо, що не знайти стежки до серця учня, якщо він не полюбив читання
наукової літератури.
Виховання – насамперед слово, книжка і живі
людські відносини.
Неможливо бути педагогом, наставником, якщо у вас немає свого –
неповторного, глибокого особистого життя в світ книг.
Як квітка тягнеться до сонця, так допитливий розум і чутливе серце дитини
тягнеться до вчителя – світоча знань, а світочем знань він може стати тільки
тоді, коли у вогонь думки щоденно підливається пальне мудрість книг.
У багатогранній виховній роботі школи дитяче читання, виховання книгою чи
не найскладніша проблема.
Як музикант не може жити без того, щоб брати до рук свого улюбленого
інструмента, так мисляча людина не може жити без перечитування улюблених
книжок.
Ввести кожного учня в світ книжок,
виховати любов до книжок, зробити книжку
провідною зіркою в інтелектуальному житті – це залежить від учителя, від того,
яке місце в його власному духовному житті займає книжка.
Ми вважаємо завданням великої ваги те, щоб читання було ідейним життям
особистості у світ книжок.
Одна з причин духовної порожнечі – відсутність справжнього читання, яке
захоплює розум і серце, викликає роздуми про навколишній світ і про самого
себе, примушує вдивлятися, вдумуватися в складності людської душі, думати про
свою долю, про майбутнє.
Книжка, власна бібліотека – це повітря і для народного вчителя.
Без книжки, без пристрасті до читання немає учителя.
Читання – це джерело думки і творчості педагога, це саме життя.
Книжка – це також школа, треба навчити кожного вихованця мандрувати у світі
книжок.
Книжка повинна стати для кожного вихованця другом, наставником, мудрим
учителем.
Якщо з дитинства у дитини не виховано людові до книжки, якщо читання не
стало її духовною потребою на все життя, - в роки отроцтва душа підлітка буде
порожньою.
Хай книжка захоплює так, як улюблена мелодія, як прекрасний танок.
Для того, щоб рука розвивала розум, необхідне, звичайно, читання: книжка
формує не тільки розумну голову, але розумні руки.
Атмосфера любові до книжки, поваги до книжки, благоговіння перед книжкою –
в цьому полягає суть школи і педагогічної праці.
Тільки читання розкриває перед людиною розкіш інтелектуального життя.
Стан духовного піднесення, викликаного радісним спілкуванням з книжкою, -
це могутній важіль, за допомогою якого піднімаються брили знань.
Література – це людинознавство, а викладання, вивчення літератури
Немає коментарів:
Дописати коментар