ІСТОРІЯ БІБЛІОТЕКИ

       

                                                      Павлиська школа 1948р.                     Церковно-приходська школа

Як часто ми не усвідомлюємо справжньої ціни і вартості книг, з яких черпаємо наснагу до праці і творчості, любові і життя.  Адже книга у всі часи була, є і буде духовним скарбом нації, джерелом її немеркнучої історії. Скільки б літ не виділила доля людині, скільки б поколінь не пройшло вздовж і впоперек безмежними просторами України, кожен із сущих залишить свій неповторний світ в історії держави, в історії краю, в історії роду, залишиться у пам'яті нащадків. А вони в майбутньому перегорнуть сторінки написаних і ненаписаних книг, впишуть рядки і своєї біографії. Так  було і так буде завжди.

У книзі «Історія міст і сіл УФСФ" читаємо: ^«У 1900 році відкрилася в Павлиші однокласна, а через 10 років - і двокласна земська школа". Питання про будівництво цієї школи, як засвідчують історичні джерела, селяни павлиської волості обговорювали на сходці ще в 1907 році. На спорудження приміщення школи треба було затратити 22 тисячі карбованців золотом. Земства на такі  витрати не погодилось. І тоді наші односельці охоче зголосились на додаткове оподаткування по 2 крб. з кожної десятини їхньої землі. А зібрані гроші використали на будівництво школи. І на кінець 1910 року в нашому селищі було збудовано двоповерховий цегляний будинок, в якому зараз і знаходиться НВК «Павлиська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей імені Сухомлинського».

Гуртом школу збудували

В центрі рідного села.

Перших учнів – семирічок

Наша школа прийняла.

Так починалася славна історія Павлиської школи. Священик утримував школу та бібліотеку, яку відвідували прихожани храму. Тож можна впевнено стверджувати і те, що сучасна шкільна бібліотека веде свій облік часу з початку минулого століття, тобто з 1910 року, адже школа не могла б існувати без бібліотеки. Першими бібліотечними книгами дореволюційної сільської школи були, звичайно, церковні книги та окремі книги, подаровані місцевими меценатами.

Книга для учня була великою рідкістю. Всі хто мав можливість навчатися грамоти, користувалися кригами церковної бібліотеки.

1916 рік. Школа стала чотирикласною.

1920 рік. Школа стала семирічкою.

1936 рік. Була проведена реорганізація школи. Відтепер вона стала середньою. В 1938 році відбувся перший випуск 10 класу. 23 юнаків і дівчат вперше в історії Павлиської школи отримали атестат про середню освіту.

 1941... Останній довоєнний випуск учнів 10 класу нашої школи. Восени 1941 року в село ввійшли німецькі окупанти. У приміщенні затишної школи німецьке командування розмістило свою комендатуру.

Після визволення Павлиша від фашистським загарбників 25 листопада 1943року відновилось навчання в школі. Педагоги вчили дітей і своєю любов'ю намагалися відігріти їхні маленькі сердечка, захололі від жахів війни.

Після війни працювала шкільна бібліотека. Першим бібліотекарем була Литуненко Віра Семенівна, яка працювала до 16 березня 1949 року.

У 1948 році до Павлиша прибуло молоде подружжя учителів Василя Олександровича та Галини Іванівни Сухомлинських. І шкільне життя забурлило. Освічені інтелігентні педагоги, які мали чималу власну бібліотеку, знайомили школярів з цікавими книгами української та світової класики та мистецтва.

Василь Олекса­ндрович стає  директором школи і віддає  школі 22 роки життя.

Якою ж зустріла його школа? Невелике,  двоповерхове,  на 4 класні кімнати приміщення, а навколо - пустир. Під класні кімнати було    пристосовано    також   колишній   попівській   будиночок. Бібліотека    розміщувалась    тоді    в    тісному    пристосованому приміщенні під одним дахом із шкільною майстернею.

«У тому самому будиночку де майстерня, знаходилась шкільна бібліотека (до неї веде окремий хід). Тут зберігаються книжки, з якими діти ознайомлюються і які вони частково читають у кімнатах для читання, у кабінеті мови і літератури. У нашій бібліотеці є будь-яка книжка, яку вивчають за програмою. Бібліотечний гурток веде журнал обліку прочитаних книжок. У цьому журналі - список учнів, а по вертикалі зазначено назви книжок, які кожен школяр повинен прочитати. Коли книжку прочитано, учень робить про це відмітку.

Кілька шаф відведено відділу «Безсмертні твори світової літератури". Тут зберігається потрібна кількість примірників книжок, які увійшли до скарбниці світової літератури. Список  цих книжок - у вестибулі головного навчального корпусу. Не прочитати цих книг вважається ознакою безкультур'я і невігластва. Якщо учень з тієї чи іншої причини мало читає книжок із цього списка, цю "подію" обговорює педагогічна рада.

Наукову літературу в бібліотеці для старших класів підібрано за предметами - література, історія, математика, фізика, хімія.

Постійно поповнюється відділ для батьків.» (Сухомлинський В. О. Повне зібрання творів. – т.4.- С.108)

Зберігся "Протокол №4 засідання педагогічної ради Павлиської СШ від 22 жовтня 1948 року", першим питанням якої було: "Про роботу шкільної бібліотеки". Доповідала завідуюча бібліотекою Литуненко В.С. "У шкільній бібліотеці є 374 книги художньої літератури та 301 примірник підручників. Читачів — учнів 280. Більше читачів з молодших класів. Книг не вистачає, щоб задовольнити  вимоги  в  читанні всіх учнів.   Роботою  бібліотеки цікавились учителі: Сухомлинський С.О., Походій М.А., Лисак Я.І., Верховініна М.Ж і Скочко В.О. Вони радили, які книги потрібно давати учням різних класів і допомагати підбирати літературу. Конференції читачів не проводились, а проводились індивідуальні бесіди з учнями про прочитані книжки.

Педагогічна рада постановляє:

1. Зобов'язати   завідуючу   шкільної  бібліотеки   т.Литуненко В.С.

а) До І. IX.1948    виготувати    і    вивісити    в    приміщенні бібліотеки списки рекомендованої літератури відповідно до віку учнів, залучивши до цієї роботи вчителів І - IV класів, викладачів мови і літератури, історії, географії і природознавства.

б) Організувати читку і обговорення творів кращих радянських письменників.

в) Організувати конференції читачів;

г) Готувати виставки новин художньої літератури і рекомендованої літератури для бесід учителів з учнями.

6.  Організувати класні бібліотечки.

7.  Завідуючій бібліотеки т.Литуненко В.С. організувати періодично конференції юних читачів, де проводити бесіди про прочитані книги. До конференції готувати виставки нових книг. На конференції практикувати літературні ігри».

Перший запис в Інвентарній книзі датується 17 березня 1949 року. Перша книга, яка була записана в ній - книга Болеслава Пруса «Фараон». А напередодні цього дня, 16 березня 1949 року, бібліотекарем було призначено Шевченка Матвія Івановича 1906 р.н.,  який мав незакінчену середню освіту.

Книги знаходились як в бібліотеці, так і в класних кімнатах, а також в коридорі, кабінетах директора та навчальних. Ось як про це писав В.О. Сухомлинський: «У кожному будинку, призначеному для   молодших вікових  груп,   і   на   кожному   поверсі   головного навчального корпусу є кімната для читання — куточок постійного інтелектуального, морального, естетичного розвитку дитини. Тут вона знаходить комплект літератури, який постійно обновлюється: науково-популярні і наукові книжки, журнали і брошури, дитячі хрестоматії з науки і техніки, Дитячу енциклопедію, художню літературу. Стенди з літературою розраховано на певний вік, є також у коридорах.  Розкладають і прибирають ці книжки самі учні - це їхні піонерські і комсомольські доручення. Кожний може користуватися книжкою в школі чи брати її додому. Усе, що є в кімнатах для читання, розраховане на те, що учень поступово виходив за межі навчальної програми, щоб читання ставало для нього улюбленим заняттям. Виділення окремої кімнати для читання і систематичне піклування про розвиток індивідуальних інтересів - це дуже важливі сторони інтелектуального виховання.

Продумуючи, що характерне в даний момент для духовного життя дітей, на чому ґрунтується їх інтелектуальний розвиток вихователі добирають книжки і кладуть їх у шафи, в яких для кожної галузі знань виділено окрему полицю...

Кірім того, в кожній кімнаті лежать журнали: «Знание – сила», «Техника – молодежи», «Юный техник», «Юный натуралист», «Знання та праця», «Природа», «Вокруг света», «Новый мир», «Октябрь», «Проблемы физики», «Искусство», «Юность», «Молодь і техніка» (німецькою мовою), «Дружба"(французькою мовою), «Естетичне виховання»(чеською мовою).

 Книжки для поповнення розділів купуємо на кошти спеціального книжкового фонду. Не поповнювати літературу в кімнатах для читання - це означало б підрубати коріння, що живить розумову працю на уроці». (Сухомлинський В.О. Повне зібрання творів. - т.4. - С.95)

                                         Сухомлинський Сергій Олександрович

З вересня 1949 року  бібліотекарем стає Тимченко Віра Семенівна   (31.08.1922  р.н.) ,   яка   закінчила   Олександрійський педагогічний технікум. Вона працювала недовго. І з листопада 1949 року на цю посаду була прийнята Волченко Валентина Іванівна (07.08.1930 р.н.), мала середню освіту. Вона працювала до 01.06.1950 року. Книжковий фонд художньої літератури складав 648 книг.

З 15 вересня 1950 р. по 17 серпня 1951 р. бібліотекарем призначено Малолітко Марію Павлівну. Фонд бібліотеки станом на 15.09.1950 складав 1555 примірників.

Після Марії Павлівни бібліотекарем стала Ворошило Параска Трохимівна, яка закінчила Олександрійську педагогічну школу в 1940р. Вона працювала з 17.08.1951р. по 26.10.1953р. З 1953 по 1960 рік бібліотекарем була Покачалова Антоніна Олександрівна (за освітою вчитель української мови).

                                                                  Покачалова Антоніна Олександрівна

Але справжнім майстром своєї справи у шкільній бібліотеці була Малолітко Олена Омелянівна (05.05.1935р.н.), яка закінчила Олександрійське педучилище. Вона призначена бібліотекарем з вересня 1960 року. Коли Олена Омелянівна прийняла бібліотеку, фонд становив майже 7 тисяч примірників, і пропрацювала вона до 1990 року.

                                                                                          Малолітко Олена Омельянівна

Ось як писав про роботу Олени Омельянівни Василь Олександрович Сухомлинський: «Одним із важливих осередків, центром духовного життя в школі є шкільна бібліотека. Тут задовольняється багато дитячих інтересів, тут нерідко загорається вогник, що пробуджує мрію. Бібліотекар Олена Омельянівна Малолітко – книголюб і добрий організатор. Педагогічний колектив ставить перед нею вимогу: ви повинні знати, відчувати життя кожного учня в світі книг, а для цього ви самі повинні багато читати. І Олена Омельянівна дійсно багато читає. Їй знайомі всі твори світової, російської та української літератури, які наш педагогічний колектив вважає мінімумом, необхідним для багатого духовного життя.

В бібліотеці нерідко збираються вечорами «на вогник» любителі книг. При бібліотеці кілька гуртків юних книголюбів: діти читають цікаві книги, оправляють, ремонтують їх. Разом з учителями бібліотекар добивається того, щоб жодна книжка, яка входить до золотого фонду світової культури, не лишилась непрочитаною нашими школярами. Немає дитини, яка б не прочитала казок Андерсена і братів Грімм, захоплюючих оповідань та повістей Гайдара. Немає підлітка, юнака та дівчини, які не прочитали б твори: «Подорожі з Петербурга в Москву», «Євгеній Онєгін», «Війна і мир», «Тихий Дон», «Піднята цілина», «Молода гвардія», «Мати», «Як гартувалась сталь», «Фауст», «Гамлет», «Дон Кіхот", «Розбійники», «Підступність і кохання», «Божественна комедія», «Жан Крістоф», «Репортаж з петлею на шиї». За кожним із цих творів у шкільній бібліотеці проводять виставки, готують монтажі. Через шкільну бібліотеку ми проводимо виховну роботу з тими учнями, яким через обставини сімейного життя загрожує порожнеча духовного життя. Ми добиваємося, щоб у кожного з них було своє життя в світі книжок.» (Сухомлинский В.А. Павлышская средняя школа. - М., 1979. - С- 85)

З кожним роком ріс фонд шкільної бібліотеки, коли працює Олена Омельянівна. І в цьому велика заслуга Василя Олександровича Сухомлинського. Якщо в 1963 році книжковий фонд шкільної бібліотеки налічував 8770 книг, то вже у 1966 році - 10077 книг, 1968 рік - 10979. Був великий фонд періодичних видань. Так, у 1963 році було передплачено 48 видань, 1965р. - 47, 1966р. - 49, 1967р. - 50, 1968р. - 36, 1969р. - 45, 1970р. - 46 видань.

У музеї зберігається «Інформація за І півріччя1966 - 1967н.р. про роботу шкільної бібліотеки». За перше півріччя дітей охоплено читанням - 437, книговидача складала 6258, відвідування -3010 чоловік.

Ось що було проведено бібліотекою за цей час:

-         з учнями   5  класів   проведено   конкурс   на   кращий   щоденник
читання;

-         літературний ранок для дітей молодшого шкільного віку «Золота

осінь»;

-         для  учнів   старшого   шкільного   віку   проведено   літературно-
музичний вечір за творами композитора Глінки;

-         обговорення книги А.Гайдара «Чук і Гек»;

-         огляд книг біля стенда «Як друкувалась твоя книга»;

-         диспути «Добрість - краща риса характеру», «Що ми одержуємо
від держави та батьків і як ми віддячуємо своєю працею»;

-         бібліографічний огляд «Ці книги прочитай в першу чергу»;

-         стенд «Як мені допомогли книги у засвоєнні шкільної програми»;

-         для дітей середнього шкільного віку проведена бесіда «Що таке
справжня дружба»;

-         для   дітей   молодшого   віку   проведено  ранок казок,  де   вони
зачитували власні казки.

На кінець 70-х шкільне книгосховище вміщувало 18 тис. книг.

Звичайно, шкільна бібліотека радянського періоду сповідала здебільшого ідеологію КПРС і не могла об'єктивно висвітлювати сторінки реального життя українського народу та історії України як незалежної держави. Однак вона виконувала ту роль, щоб донести до читачів правду, ознайомити їх із надбанням української та світової культури. Шкільна бібліотека давно стала визначним центром спілкування і духовності. І це значно залежить від людини, і Олена Омельянівна, віддала частинку свого життя, творчості та енергії, для того, щоб бібліотека не просто існувала, щоб вона жила.

Сьогодні бібліотека не стоїть осторонь життя нашої держави. Вона перебуває у вирі всіх політичних та літературних подій.